Вітаю вас, дорогі читачі. Сьогодні хочу поділитися з вами християнською притчею, яка, можливо, відкриє вам серце й очі на деякі речі.
У одному селі жив швець. Це був праведний чоловік — трудився сумлінно, допомагав людям і жив по совісті.
Напередодні великого церковного свята швець тяжко захворів. Йому стало прикро, що він не зможе піти до храму, як завжди. Але тієї ночі йому наснився дивний сон: далекий голос мовив до нього:
— Не сумуй, що не зможеш прийти. Я сам навідаюся до тебе в це свято.
Прокинувся швець у гарному настрої, й навіть почувався трохи краще. Довкола всі святкували, а він чекав дива — чекав, що Господь і справді завітає до нього. Навів лад у хаті, приготував частування й очікував гостя.
І тут почув стукіт у двері. На порозі стояв хлопчик із місцевого притулку. Він плакав — його єдині черевики зносилися, і йому не було в чому ходити.
— Не сумуй, — сказав йому швець. — Я допоможу тобі.
Він відклав усі свої справи, полагодив хлопчику взуття.
— Дякую, але я не маю чим вам заплатити, — зніяковіло прошепотів той.
— Мені не треба нічого, — посміхнувся швець. — Іди з миром.
А ще дав йому солодощів на дорогу.
Згодом знову хтось постукав. Це була сусідка. Її родина жила дуже бідно.
— Добридень, — звернулася вона. — Я передавала вам свої чоботи на ремонт…
— Так, уже готові, забирайте, — відповів швець.
— Але в мене немає грошей. Чоловік захворів, усі заощадження пішли на лікування. А без взуття ходити не можу, — зі сльозами в голосі мовила вона.
— Не переймайтеся, — сказав швець. — Обійдусь я без плати. У вас стільки дітей — ноги зіб’єте, дбаючи про них. Носіть на здоров’я.
Жінка зраділа, подякувала і пішла до своєї родини. А швець ще й передав фруктів і солодощів для її малечі.
День добігав кінця. Вже вечоріло. Шевцеві стало трохи сумно: чекав він особливого гостя, та той так і не з’явився…
Він уже збирався лягати спати, коли знову почув стукіт. На порозі стояв подорожній у лахмітті.
— Жоден із сусідів не пустив мене переночувати, — сказав той. — Усі вважають, що якщо я бідний, то не достойний їхнього дому.
Швець без вагань впустив його, нагодував і постелив йому місце для відпочинку.
Сам же, ще не цілком одужавши, ліг спочивати. І наснився йому знову той самий голос:
— Сьогодні я приходив до тебе три рази. І щоразу ти зустрічав Мене з відкритим серцем.
Мораль: Бог приходить до нас не в світлі слави, а в образі тих, хто потребує любові, турботи, уваги. І кожен добрий вчинок, зроблений з любові, — це зустріч із Ним.
🕊️ Не проходь повз. Можливо, саме в цей момент ти приймаєш у свій дім Господа.
