Чи дійсно неправильне читання Ісусової молитви може спричинити самозаймання? Чи були такі випадки? Як правильно читати цю молитву простій людині? Чи існує особлива техніка її читання? І чи правда, що без досвідченого духовника небезпечно використовувати практики з диханням?
Апостол Павло закликає: «Непрестанно моліться» (1 Сол. 5:17). Найзручнішою формою такої молитви вважається саме Ісусова молитва:
«Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну)».
Багато святих отців радили молитися саме нею — вона коротка, але надзвичайно глибока. Наприклад, святий Іоан Ліствичник писав: «Не прагни багатослівності, щоби розум не розсіювався в пошуках слів для молитви».
Ісусова молитва — не медитація
Ми молимося не лише розумом, а й серцем — тобто з усвідомленням сенсу кожного слова. Це не механічне повторення, як мантра, і не спосіб увійти в якесь «медитативне» становище. Ісусова молитва — це живе звернення до Бога, Який чує тебе. Її потрібно читати зосереджено, вдумливо, щиро.
Як би дивно це не звучало, неправильне виконання Ісусової молитви може завдати шкоди душі. Ні, людина не спалахне вогнем — це вигадка. Але може впасти у гординю, вважаючи себе вже майже святим. Або ж, не залишивши гріховних звичок, людина може увійти у внутрішній розлад, що призведе навіть до психічних порушень.
Щоб цього уникнути, у практиці Ісусової молитви, як і в будь-якій духовній справі, потрібно радитися з духовником. У святих отців є вказівки щодо положення тіла, нахилу голови, поєднання молитви з диханням — але такі техніки не підходять мирянам без особливого благословення. Навіть монахи, які при постризі отримують вервицю для безперервної молитви, навчаються цій молитві все життя — помиляються, аналізують, виправляються.
Молитва Ісусова — не лише для монахів, а й для мирян, але важливо:
мати благословення духовника,
зберігати духовну тверезість і здоровий глузд,
вивчати настанови святих,
і не шкодити при цьому своїм близьким, роботі чи обов’язкам.
Пам’ятаймо: «Віра без діл — мертва» (Як. 2:26).
