Чому в Новому Завіті слово «радість» уживається 211 разів? -

Але спершу поставимо інше питання: багато серед нас, християн, людей, налаштованих позитивно? Тих, хто за своїм характером природно схильний до радості, надії, світла? На жаль, навколо мене таких мало. Переважно — стурбовані, втомлені, понурі обличчя.

А шкода. Адже Господь бажає бачити нас радісними й щасливими. Саме для цього Він і створив для нас світ, повний дивовижної краси.
Слава Богу за все!

До речі, про те, що в Новому Завіті слова «радість», «радісний», «радіти» й інші з тим самим коренем уживаються 211 разів, я дізнався від священника Павла. І він пояснив: це не випадковість. Християнство — це релігія любові та радості.

Не дарма ж у Святому Письмі сказано:
«Бог є любов, і хто перебуває в любові — той у Бозі перебуває, і Бог — у ньому» (1 Івана 4:16).
І ми знаємо: усі наші блаженні, юродиві, старці та святі отці завжди були сповнені любові, лагідності й душевного тепла.

Ось що писав преподобний Гавриїл Самтаврійський (у миру Урґебадзе, 1929–1995):

«Людей врятує любов, смирення й доброта. Доброта відкриє двері до Раю, смирення введе туди, а любов покаже Бога».

А відомий сербський єпископ Хризостом Браничевський казав так:

«Бог там, де людина любить, де вона йде на жертву заради іншого, де людина радіє людині».

Дивовижно, але ж усі православні молитви буквально пронизані любов’ю — вони дихають нею.

Молитва на початок дня

Господи, дай мені сили пережити втому наступного дня.
Направ мою волю і навчи мене молитися, вірити, терпіти, прощати й любити.

А ось ця ранкова молитва має поетичну назву:

«Коли ранок дихає благодаттю»

Вставши зі сну, дякую Тобі, Свята Трійце,
бо за великою Твоєю милістю й довготерпінням
Ти не прогнівався на мене — лінивого й грішного,
не знищив мене за беззаконня мої,
але, як завжди, у любові підняв мене з неочікуваного сну,
щоб я міг ранити (молитися вранці) й славити Твоє Царство.