Дія цієї молитви покрита великими таємницями. Ченці промовляють її протягом усього дня. Сила цієї молитви — величезна! Святі радять повторювати ці слова щодня. Кожному з нас було б корисно звершувати цю молитву.
Одного разу до старця Єфрема з’явилися біси у відчутній формі та сказали йому:
— Прибери цих іноків, що вони за самочинці, заважають нам!
— Чим же вони вам заважають? — запитав старець.
— Вони нас палять! — відповіли біси.
А палили вони їх невпинною Ісусовою молитвою, яка є вогненним полум’ям і могутнім щитом.
Святі отці навчають: ворога треба постійно вражати цим духовним оружжям!
«Як пес, якого б’ють палицею по голові, зрештою відступає від людини, так і ворог, обпалюваний Іменем Ісусовим, утікає від нас, якщо ми будемо творити цю сильну молитву. Як до розпеченого заліза неможливо ні наблизитися, ні доторкнутися, так і біси не підходять до душі, в якій є молитва з теплом Христовим. Якщо ж і наблизяться, то будуть попалені Божественним вогнем, що міститься у Святому Імені. Попри всю нашу обережність, диявол не припиняє чатувати на нас, аби в мить немочі заманити нас на свою дорогу, яка завжди веде донизу», — говорив старець Єфрем.
Господь готовий прийти на допомогу кожному, хто взиває до Нього та призиває Його святе Ім’я.
Ця молитва наповнює душу радістю навіть посеред найважчих випробувань і скорбот.
Ці великі слова ми вимовляємо устами, розумом або серцем:
«Господи, Ісусе Христе, помилуй мене, грішного (грішну)».
У святих ця молитва безперестанно звершується в серці.
Старець казав: «Чудодійну дію Ісусової молитви може пізнати лише той, хто досвідчив її на собі — і це не пізнається за один день, хоча бувають винятки».
Коли у вас смуток чи життєві труднощі, святі радять молитися так:
«Просвіти мене, Господи мій, як мені вчинити? Упорядкуй усе за Святою волею Твоєю».
І прийде мир у серце, і ви підете шляхом життя з надією та вірою.
«Коли нам іноді здається, що Господь ніби залишає нас, то причина цього — у самій людині.
„Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішну“ — так повинна взивати до Господа кожна віруюча душа. Господь чекає, коли ми призвемо Його, і радіє цьому взиванню», — навчав старець Єфрем.
«Коли нам іноді здається, що Господь ніби залишає нас, то причина цього — в самій людині».
— Старець Єфрем Аризонський
У Старому Заповіті сказано: «Не вживай Імені Господа, Бога твого, надаремно!»
Страшно вимовляти Його Ім’я без благоговіння, без любові до Господа.
А святого Амвросія Оптинського ця молитва іноді виводила поза межі законів природи. Так, під час молитви він піднімався від землі. Його келійники сподобились побачити це.
Один із них, під час всеношної, стояв перед батюшкою і читав, інший — позаду. І раптом один із них побачив, що старець сів на ліжко, а потім піднявся вгору, відокремившись від ложа, і молився вже в повітрі. Келійник злякався, але мовчав, бо батюшка не любив питань на такі теми. Якось міг узяти палицю, вдарити нею і сказати:
— Дурнику, нащо ти грішного Амвросія про таке питаєш?
А коли служба завершилась і келійники повернулися до себе, один запитав іншого:
— Ти бачив?
— Так.
— Що ж ти бачив?
— Бачив, що батюшка піднявся з ліжка і молився у повітрі.
— Значить, це правда, бо я подумав, що мені лише здалося.
У житті людини бувають моменти, коли вона відчуває внутрішнє спустошення. Чогось бракує, і людина не знає, як знову знайти себе, як повернути собі силу й радість життя.
Святі отці Церкви вчать нас:
«Повторюй молитву: „Господи, Ісусе Христе, помилуй мене, грішного“, — почни її устами, розумом або серцем — і душевна повнота та радість повернуться».
Дякую, що дочитали цю статтю до кінця.
Миру вам і радості в Дусі Святому!
