Гавриїл Урбанідзе — великий подвижник, який своєю любов’ю та сердечністю навернув до Бога багатьох.
З якими б питаннями до нього не приходили — незначними, наївними чи дуже важливими — він завжди відповідав лагідно й шанобливо. Особливо, коли йшлося про молитву.
Один із паломників запитав його: як молитва може зараховуватись за гріх? І тут же почав припускати, що могло бути причиною: розсіяність, відсутність щирості, лінощі, небажання, чи, може, неправильна форма молитви або те, що вона не йшла від серця.
Старець відповів спокійно:
— Знайшли мені святих… Розсіяність властива кожному. Справа не в цьому.
І саме в цей момент до його келії увійшов один віруючий за благословенням. Старець попросив його про невеличку послугу, але той, пославшись на зайнятість, поспішив піти.
Майбутній святий прокоментував його відмову так:
— Зараз він піде, проведе за молитвою годин п’ять… Але чи прийме Господь його молитву, якщо він відмовив мені? Якщо ви не хочете жити за заповідями, то й Бога не турбуйте своїми довгими молитвами. Господь не почує вас, і молитва ваша може зарахуватись вам за гріх. Добрі справи відчиняють двері до Царства Небесного, смирення вводить туди, а любов допомагає побачити Бога. Якщо ж усе обмежується тільки молитвою — така молитва мертва, — говорив старець.
Тож не має значення, хто ти: монах чи мирянин — важливим є лише щире прагнення до Бога. Навіть якщо не досягнемо досконалості, але будемо прагнути до Господа з бажанням і твердою волею — спасемося. Обов’язково спасемося.
З монаха Бог спитає по-монашому, а з мирянина — по-мирському.
Святитель Іоанн Кронштадтський радив одному священникові:
— На кожному богослужінні, вдома чи на вулиці, при молитві чи звершенні треб, говори собі в серці: на мене дивиться Цар Небесний, Пречиста Його Матір, Небесне воїнство (яке, до речі, і справді бачить нас: стіни не можуть закрити від них духовні уми), і всі святі. Завжди намагайся поводитись якнайсвятіше, якнайобережніше.
Ці слова можна й слід застосовувати до кожного християнина.
А коли вас підстерігають втрати чи негаразди, той самий святитель радив:
— Якщо на тебе чекають несподівані витрати, кажи подумки: «Господь дав — Господь і взяв» (Йов 1:21). Нехай це буде твоєю постійною жертвою Господу. Все, що на землі, — марне.
Завжди дякуйте Господу, якнайчастіше. Він постійно виявляє вам Свої милості, допомогу, Своє піклування…
Так, як друг говорить другові:
— Ти ж знаєш, звернешся — завжди допоможу. Не відмовлю, навіть душу свою за тебе віддам, якщо буде потрібно.
Так само і Господь говорить тобі:
— Ти вже пізнав Мене. Не раз Я виявляв Свою вірність у твоїх скорботах. Тільки звернися до Мене — і Я негайно подам тобі допомогу. Не відвернуся, не відкину. Для Мого Всемогуття немає меж. Немає скорботи, з якої Я не міг би тебе визволити. «Призви Мене в день скорботи твоєї — і визволю тебе» (Пс. 49:15).
Наша молитва має цінність і силу перед Богом настільки, наскільки вона правдива. І чим щиріша — тим дієвіша, тим приємніша Богові.
Ніколи не поспішайте у молитві. Якщо вже стали на неї — будьте спокійні в серці та моліться з добрим, світлим духом.
Старайтесь постійно мати у серці образи Господа, Богородиці та всіх святих — не лише тоді, коли приходите до храму або стаєте до молитви в «червоному кутку», але так, як говорив святитель:
— Щоб вони завжди були з тобою, як у вправного іконописця, що завжди має готові образи у своїй душі.
А якщо бачите, що молитва не йде, то докладіть усіх сил, щоб вона проникла в серце. Інакше, як було дерево сирим, так і залишиться холодним і мертвим. Надмір їжі та пиття — також ознака черствості в молитві.
А якщо не допомагає і це — згадай, може це зміцнить тебе:
— За кожну хвилину, за кожну мить твоєї живої віри та вірного служіння Господу — віддасться тобі від Нього тисячами років блаженства.
