Сьогодні ми поговоримо про п’ять кроків до першої сповіді. Як до неї прийти?
Перший крок
Перше, що потрібно зробити, – це просто взяти й прийти на сповідь. Дуже часто людина стикається з численними перешкодами, більшість із яких створює собі сама. Вона починає думати, що хотіла б висповідатися, але існують якісь правила, потрібно щось прочитати, якось особливо підготуватися.
Людина розмірковує так:
“А раптом я буду не готовий(-а)? А раптом у мене не вийде? А раптом це буде неправильно?”
Це одна з найголовніших спокус. Людина думає, що повинна серйозно налаштуватися, подумати, і через це сповідь постійно відкладається. Здається, що прийде якийсь більш підходящий момент, коли вона буде краще готова. Але таке ідеальне “колись” ніколи не настане.
Як це вирішується на практиці? Часто в храмі я зустрічав людей, які просто заходили до церковної лавки й запитували:
“А можна висповідатися? Що для цього потрібно?”
Я брав їх за руку, вів до сповідальні й говорив:
“Все, йдемо сповідатися, адже саме зараз у тебе є бажання й налаштування.”
І тут вони починали сумніватися:
“Як же так? Ми не прочитали Три канони, ми не підготувалися, ми не постували…”
Але ж я не кличу їх одразу до Причастя! Я кличу їх саме на сповідь, щоб підготувати душу, а вже потім – до Причастя.
Тому перший крок: якщо ти хочеш піти на першу сповідь – просто йди. Отклади всі справи й приходь, поки не передумав(-ла), поки життєві турботи знову не захопили тебе. Просто зроби це.
Другий крок. Як підготуватися до першої сповіді?
Дуже просто: ніяк.
Існують два таїнства: сповідь і причастя. До таїнства Причастя ми готуємося дуже серйозно – молимося, постуємо, читаємо молитви, відвідуємо вечірнє богослужіння, приходимо на літургію.
Але сповідь – це окреме таїнство, яке не потребує такої підготовки. Коли я кажу, що до першої сповіді не потрібно готуватися, я маю на увазі, що не слід себе обтяжувати надмірними формальностями. Просто приходь і говори те, що лежить у тебе на душі.
З часом, після першої сповіді, можна буде вже більш ґрунтовно готуватися – знайти відповідну літературу, проаналізувати свої гріхи, осмислити їх. Часто люди через багато років духовного життя згадують гріхи молодості, які колись навіть не здавалися важливими, і каються в них. Тому до першої сповіді не потрібно якось особливо готуватися – готуватися слід до Причастя.
Третій крок. Що робити з почуттям сорому?
Дуже часто люди кажуть:
“Я готовий(-а) прийти на сповідь, але мені соромно. Як я говоритиму про це священникові?”
Тут важливо зрозуміти дві речі.
- Сповідь приймає Сам Христос. Священник – це лише свідок, який може щось підказати, пояснити. Але Таїнство відбувається перед Богом.
- У священника ви нічим не зможете викликати подив. Якщо він служить у великому місті хоча б 2–3 роки, то вже чув про всі можливі гріхи. Ви не здивуєте його й не викличете в нього осуду.
Деколи люди підходять і кажуть:
“Мені здається, що після сповіді ви будете про мене погано думати.”
Але це чергова пастка. Це саме той внутрішній голос, який намагається утримати вас від сповіді. Переборіть цей сором! Усвідомте, що сповідь приймає Христос, а священник лише допомагає.
Четвертий крок. Що говорити на сповіді?
Говоріть про те, що турбує вашу душу.
Людина приходить на першу сповідь і думає, що її гріхи незначні. Вона може вважати найбільшим своїм гріхом те, що накричала на когось, або що вкрала яблуко в дитинстві. Але часто під час бесіди зі священником з’ясовується, що людина несвідомо допускає набагато серйозніші гріхи – аборти, зраду, окультизм.
Священник делікатно допомагає усвідомити ці речі, ставить запитання, спрямовує думки. І тоді людина починає розуміти глибину своєї гріховності.
Тому головне – говорити про те, що вас турбує. Священник допоможе розібратися.
П’ятий крок. Усвідомлення своєї гріховності
Коли людина приходить до храму, вона може бути впевнена, що не зробила нічого поганого. Вона думає: “Я ж живу, як усі!”
Але ж Господь покликав нас до вищого. Він сказав, що ми – світло світу і сіль землі. Ми не просто частина маси – ми християни, і тому не можемо виправдовувати свої гріхи тим, що “так роблять усі”.
Часто буває так, що люди заперечують свої гріхи:
– “Чому ви кажете, що аборт – це гріх? Я ж зробила так, як усі!”
– “Я краду, але всі крадуть!”
І ось це найважливіший крок – усвідомлення своєї особистої гріховності. Покаяння починається з того, що людина визнає себе грішною перед Богом.
Висновок
Отже, п’ять кроків на шляху до першої сповіді:
- Просто прийти.
- Не готуватися формально.
- Перебороти сором.
- Говорити те, що лежить на серці.
- Усвідомити свою гріховність.
Сподіваюся, що ця інформація допоможе комусь зробити перший крок до покаяння та духовного оновлення. Дуже часто люди ходять до храму, ставлять свічки, вважають себе православними християнами, але ніколи не сповідалися.
Нехай ця стаття стане поштовхом для когось нарешті переступити цей поріг і зробити важливий крок до змін у своєму житті.
Спаси вас Господи!
