“Що зв’яжете на землі, – сказав Він їм, – те буде зв’язане на небі; і що розрішите на землі, те буде розрішене на небі” (Мт. 18:18).
“Кому простите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться” (Ін. 20:23).
“Виженуть вас із синагог; навіть настане час, коли кожен, хто вбиватиме вас, буде думати, що цим служить Богові” (Ін. 16:2).
Говорячи про суд Церкви, неминуче постає питання: чи може Церква прощати гріхи тим, хто згрішив? Кожному, кого образили, заповідано прощати кривдникові й прагнути примирення з ним.
Але чи може хтось інший прощати образи, якщо сам скривджений їх не пробачив? Чужі образи не може прощати стороння людина без особливих на те повноважень. Однак, оскільки будь-яка образа є водночас і гріхом перед Богом, як порушення заповіді про любов, Христос наділив владою прощати гріхи Своїх Апостолів—спочатку Петра, а потім і всіх інших:
“Що зв’яжете на землі, – сказав Він їм, – те буде зв’язане на небі; і що розрішите на землі, те буде розрішене на небі” (Мт. 18:18).
“Кому простите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться” (Ін. 20:23).
Апостоли передали це повноваження своїм наступникам—пастирям Христової Церкви, священикам. Але цією владою нерідко зловживають.
Наприклад, іде нерозкаяний грішник до священника на звичайну сповідь і вважає, що той від імені Бога простить йому всі його гріхи, а після цього він зможе без докорів сумління знову грішити до наступної сповіді. Підходить він до священника, відповідає на всі його запитання: «Грішний», але й не думає про свої гріхи, не соромиться їх і не має жодного наміру більше не грішити. Священник читає над ним розрішальну молитву, що завершується словами «Прощаю і розрішаю», і нерозкаяний грішник іде задоволеним, бо так легко позбувся своїх гріхів.
Виникає запитання: чи можна вважати, що всі гріхи, в яких він лицемірно каявся, йому справді прощені? Думаю, що ні.
Згадаймо відповідь Ісуса Христа двом грішницям: одній, яка з глибоким жалем про свої гріхи проливала сльози й обмивала ними ноги Ісуса, Він сказав:
“Прощаються тобі гріхи” (Лк. 7:48).
А іншій, яка не виявила жодної щирої покаянної зміни, Він сказав:
“І Я не осуджую тебе; іди й надалі не гріши” (Ін. 8:11).
Ці слова Господа не залишають сумнівів у тому, що друга грішниця, хоча й не була осуджена, проте й не була прощена. Їй сказано лише, що якщо вона більше не буде грішити, то може сподіватися на прощення своїх минулих гріхів.
Вважаю, що таке саме умовне прощення отримує і кожен, хто приходить до сповіді без щирого розкаяння.
“Виженуть вас із синагог; навіть настане час, коли кожен, хто вбиватиме вас, буде думати, що цим служить Богові” (Ін. 16:2).
Ісус зі своїми найкращими учнями та соратниками: про що вони говорять і що їх хвилює?
Молитви славним і всехвальним 12-ти апостолам
Тропар, глас 4
“Первоапостоли і вселенські вчителі, моліть Владику всього дарувати світ усьому світові та душам нашим велику милість.”
Кондак, глас 2
“Камінь – Христос нині урочисто прославляє камінь віри – найвидатнішого з учнів, а разом з Павлом і весь дванадесятичисельний собор. Святкуючи їхню пам’ять із вірою, ми прославляємо Того, хто їх прославив.”
Молитва
Всемогутній Владико, Господи Боже наш, що обрав Своїх улюблених учнів та апостолів для проповіді спасіння всьому світові, надавши їм владу відпускати гріхи, прийми їхнє заступництво за рід людський, який разом з ними Ти будеш судити. Їх, як друзів Твоїх, нам дуже дорогих, ми, недостойні, наважуємося закликати до заступництва перед Тобою, ревно молячись до них.
Святі первоверховні апостоли Петре і Павле, євангелісти Христові Іоанне Богослове та Матфею, первозваний учню Андрію, що благословив Русь хрестом, святі апостоли Якове, брате Господній, разом з іншим Яковом, Филипе, Варфоломію, Фомо, Симоне, Іудо та Матфію!
Усі святі, Богом обрані апостоли, найвідданіші угодники Христові, викорінювачі безбожжя та насаджувачі істинної віри, допоможіть нам могутнім вашим заступництвом перед Господом визволитися від усякого зла й ворожих підступів, твердо зберігати передану вами Православну віру, щоб за вашим заступництвом ні ранами, ні переслідуваннями, ні мором, ні будь-яким гнівом від нашого Творця ми не були винищені, але щоб прожили тут мирне життя й сподобилися бачити блага на землі живих, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа – Єдиного у Тройці прославлюваного і поклоняємого Бога, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
