Будь-який наш вчинок, слово чи думка не виникають на порожньому місці.
Усе, що ми робимо, виходить із того, що в нас усередині, чим наповнене наше серце.
Заради інших
Людина може все життя вважати себе чесною, доброю, справедливою і здійснювати відповідні вчинки. Але раптом настає момент, коли вона опиняється сам на сам із собою, коли потрібно зробити єдиний крок, ухвалити єдине рішення, і ніхто ніколи цього не побачить і не оцінить. Окрім неї самої.
Найчастіше таке відбувається в моменти випробувань. І тоді людина розуміє, що є джерелом її доброти, справедливості, чесності. Часто виявляється, що всі її вчинки та все життя були зумовлені чимось зовнішнім, що основою доброти й чесності було прагнення відповідати очікуванням оточення. І якщо така людина потрапляє в інше середовище, де бути чесним і справедливим невигідно, усе дуже швидко змінюється.
Жахливе відкриття
Проте рано чи пізно настає момент, коли така людина зазирає у власне серце й розуміє, що там – порожнеча. Це страшне відкриття призводить до різних, але завжди негативних наслідків. Хтось вирішує, що таке життя – єдиний можливий спосіб існування, і стає тим, хто не має переконань за власним переконанням, не надає значення таким поняттям, як добро, зло, честь, совість, справедливість, сором тощо. У житті таких людей немає ні сенсу, ні напрямку. Є лише миттєва вигода.
Заповнюючи внутрішню порожнечу
Дехто починає шукати, чим заповнити цю пустку, і кидається від одного до іншого, але нічого не знаходить, бо ніщо не може по-справжньому її заповнити. І тоді такі люди або вирішують піти з життя, або шукають «анестезію» – алкоголь, наркотики, ризик, розпусту, захоплення чимось, що здатне дати сильні відчуття й приглушити біль від порожнечі всередині.
Багато хто заповнює серце іншою людиною – найчастіше дітьми чи чоловіком/дружиною. Але якщо з цією людиною щось трапляється, то пустка повертається з утроєною силою, поглинаючи особистість.
Правильний вибір
Господь створив людину, залишивши в її душі місце для Себе. І ніщо інше не може повноцінно заповнити цю порожнечу.
Бог є джерелом життя, і якщо цей джерело перебуває в серці, людина отримує набагато більше:
«А якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас» (Рим. 8:11).
Дух Божий входить у серце в момент покаяння, коли людина усвідомлює свою повну неспроможність, безпорадність і потребу у Спасителі, коли щиро кається перед Богом і приймає Ісуса Христа як свого Спасителя.
Така людина зможе правильно прожити своє життя, бо Дух Божий, що перебуває в ній, буде наставляти, викривати та втішати у хвилини скорботи.
