Багато що може молитва вiруючого! Однак молитви батькiв за дiтей не є дiєвими i можуть стати причиною краху вiри. До такого висновку можна дiйти пiсля чергового бiблiйного дослiдження, здатного похитнути людськi прiоритети.
Хочу, щоб ви зрозумiли мене правильно: я не бажаю нiкому зла, але зло трапляється незалежно вiд наших бажань. Iнодi ми визнаємо свою грiховнiсть, iнодi – нi. Але в будь-якому випадку батько чи мати готовi пожертвувати собою заради того, щоб їхня дитина була жива та здорова.
В iнтернетi є безлiч рiзноманiтних запитiв: люди прагнуть знайти сильнi молитви за дiтей, молитву за хвору дитину, молитви за дiтей вiд батькiв… Є й такi, що зверненi не до Бога, а до святих. Це зрозумiло: якщо самi вважають себе недостойними, нехай попросить хтось, хто ближчий до Бога. Усе це нагадує судомнi рухи риби на кризi. Батькiвське пiклування та турбота про продовження роду, продиктованi iнстинктами, не знаходять заспокоєння.
Якщо наша мотивацiя зосереджена лише на земному життi в контекстi безбожного еволюцiйного вчення, побудованого на iнстинктi продовження роду, то вона розходиться з Божою волею. Чомусь люди впевненi, що наша любов до дiтей свята в очах Божих. Але сьогоднi ми доведемо, що це не так.
Приклад безуспiшної молитви батькiв за дiтей
Давид, як вiдомо з книги Царств, прожив життя, сповнене духовних подвигiв, i Бог назвав його “мужем за серцем Своїм” (Дiян. 13:22). Однак Бог не почув молитви Давида за немовля, i його сподiвання не справдилися:
“I молився Давид Боговi про немовля, i постився Давид, i, усамiтнившись, провiв нiч, лежачи на землi. I прийшли до нього старiйшини дому його, щоб пiдняти його з землi; але вiн не захотiв i не їв з ними хлiба. На сьомий день дитя померло, i слуги Давидовi боялися повiдомити йому, що немовля померло” (2 Цар. 12:16-18).
Iншого свого сина, Авесалома, Давид оплакував настiльки гiрко та довго, що його скорбота почала загрожувати царському правлiнню (2 Цар. 18-19). Авесалом був змовником проти власного батька та полiтичним iнтриганом. Вiн заслужено понiс покарання, а Давид не був безгрiшним.
Молитви за дiтей щодня – безсилi
“Бiда не приходить одна”, – кажуть у народi. Iов, праведник, отримує один сокрушальний удар за iншим. Вiн регулярно молився та приносив жертви за своїх дiтей:
“Був чоловiк у землi Уц, iм’я йому Iов; i був той чоловiк непорочний, праведний, богобоязливий i уникав зла. I народилося у нього семеро синiв i три дочки… Коли завершувався цикл пiрiв, Iов посилав за ними, освячував їх, вставав ранiше за всiх i приносив всепалення за кожного з них. Адже говорив Iов: може, сини мої згрiшили i зневажили Бога в серцi своєму. Так робив Iов завжди” (Iов. 1:1-5).
Чи грiшили його дiти, ми не знаємо. Але нам вiдомо, що причиною нещасть стало протистояння на небi. Ця iсторiя показує, що незалежно вiд вiри батькiв, їхнього благочестивого життя i щоденних молитов за дiтей, життя наших нащадкiв продовжує висiти на волосинi.
Молитва за хвору дитину може залишитися без вiдповiдi
Навiть молитви таких мужiв вiри, як Iов i Давид, залишалися без вiдповiдi. Одного разу учнi запитали Христа:
“Учнi Його спитали у Нього: Раввi! Хто згрiшив, вiн чи його батьки, що народився слiпим?” (Iв. 9:2).
Не варто бути наївними: у тi часи без молитви не робили жодного кроку. Чи молилися батьки слiпого хлопчика за нього? Безперечно, молилися. Ще бiльше i завзятiше, нiж будь-хто з нас сьогоднi. Але воля Божа щодо цiєї людини була визначена i залишалася прихованою вiд батькiв до моменту, коли Iсус вiдкрив її:
“Iсус вiдповiв: нi вiн не згрiшив, нi його батьки, але [це для того], щоб на ньому явилися дiла Божi” (Iв. 9:3).
Ця iсторiя перегукується iз життям Нiка Вуйчича. Його батьки були вiруючими i, без сумнiву, молилися за нього. Однак, як i у випадку зi слiпим з Євангелiя вiд Iвана, на ньому явилися дiла Божi, хоча його руки та ноги так i не виросли.
Молитви за дiтей можуть стати причиною краху вiри
“Господь дав, Господь i взяв; нехай буде iм’я Господнє благословенне!” (Iов. 1:21).
Дiти – це благословення вiд Бога, яке вiн може i вiдняти. Страждалець Iов перенiс трагедiю, уявити яку страшно i неможливо:
“Ще цей говорив, приходить iнший i каже: сини твої i дочки твої їли i пили вино в домi первородного брата свого; i ось великий вiтер прийшов з пустелi, i обхопив чотири кути дому, i дiм упав на юнакiв, i вони померли” (Iов. 1:18-19).
Скiльки людей вiдвертаються вiд вiри, коли їхнi молитви залишаються без вiдповiдi? Але що важливiше: земне чи небесне?
Бог вiддав Свого Сина заради грiшникiв. А чи любить людина Бога бiльше, нiж своїх дiтей?
