Вінчання — це Таїнство Церкви, під час якого Господь подає чоловікові та жінці благодать для благочестивого спільного подружнього життя у Христі, в любові, вірності та єдності.
Деякі пари вінчаються одразу в день свого весілля, а інші приходять до цього рішення через роки, інколи навіть на порозі старості. Таке також трапляється.
Часто буває й так, що один із подружжя хоче вінчатися, а інший з певних причин поки не готовий або просто не має такого бажання. Що робити в такій ситуації? Чи варто переконувати, вмовляти та наполягати на звершенні Таїнства Вінчання?
Якщо обидва — віруючі люди, які регулярно відвідують храм, моляться та беруть участь у Таїнствах Церкви, то питання вінчання зазвичай не виникає. У такому випадку вінчатися не лише можна, а й потрібно.
“Церковним людям вінчатися, звичайно ж, необхідно. Коли чоловік і жінка є членами Церкви, то їхній обов’язок — вінчатися. Адже шлюб має бути засвідчений не лише перед світом, а й перед Церквою. Бо шлюб уподібнюється до Церкви, його ще називають малою Церквою. А мала Церква повинна отримати благословення від великої Церкви…”
Якщо вінчатися хоче лише один із подружжя
Коли шлюб зареєстрований, але не благословенний Церквою, а бажання вінчатися є лише в одного з подружжя, ситуація виглядає дещо інакше.
Апостол Павло пише:
“Якщо жінка має невіруючого чоловіка і він бажає з нею жити, вона не повинна його залишати” (1 Кор. 7:13).
Якщо чоловік (або дружина) не є віруючим, то не може бути й мови про Таїнство вінчання, адже до освячення союзу в Церкві не допускають невіруючих, тим більше нехрещених.
Проблема різного ступеня віри між чоловіком і дружиною існує давно. Навіть у перші століття християнства траплялися ситуації, коли один із подружжя був віруючим, а інший — ні.
Апостол Павло також говорить:
“Невіруючий чоловік освячується віруючою дружиною, і невіруюча дружина освячується віруючим чоловіком” (1 Кор. 7:14).
Це означає, що кожен із подружжя може, рано чи пізно, допомогти іншому прийти до віри та знайти дорогу до храму.
Але важливо не змушувати силоміць, а саме допомогти людині прийти до Христа поступово, власним прикладом показуючи красу віри. Не потрібно насильно тягнути чоловіка чи дружину в храм для вінчання, переконувати або змушувати.
“Якщо у вас немає віри, немає бажання жити за совістю та за християнськими заповідями в шлюбі, то ніякого справжнього шлюбу не буде. Так і виходить. Вінчання — це не магія. Дехто думає: головне — вінчатися, і тоді ми ніколи не розлучимося. Нічого подібного. Жодне Таїнство, здійснене лише зовнішньо, без відповідної віри, нічого не дає.”
Нехай Господь врозумить і допоможе!
