Питання:
«Чого хоче Бог від справжнього чоловіка?»
Відповідь ігумена Луки:
І від чоловіка, і від жінки Господь хоче одного – щоб ми звернулися від самолюбства, сріблолюбства, сластолюбства та славолюбства до боголюбства. Відповівши любов’ю на Господню любов, ми покликані успадкувати вічну єдність із Ним.
Є особливості чоловічої природи в порівнянні з жіночою. Вона закладена ще в особистості Адама і, передусім, несе в собі відповідальність. Саме відповідальність у більшій мірі покладається на чоловіка, ніж на жінку.
У жінки є відповідальність за свою природу, яка покликана бути материнською, втішати, створювати дім і виховувати дітей. Але для чоловіка, для хлопця, для чоловіка, для старця головна місія – це провідництво в сім’ї, у справах, у захисті.
Справа чоловіка і тільки чоловіка – це священство, тобто заступництво і молитва перед Божим престолом за народ, за віруючих. Таким чином, на всіх рівнях життя ми бачимо, що ознака справжньої мужності – це відповідальність за інших, це турбота, це мужнє терпіння немочей ближніх, «немічнішої посудини», як називає жінку апостол Павло, тобто тієї, що є більш вразливою до впливів світу плоті й диявола.
Саме чоловік покликаний сформувати в собі тверду основу своєї особистості, і цією основою не може бути жодне інше ім’я, окрім імені Христового, а віру в Христа ніщо не може замінити. Апостол Павло не дарма називає чоловіка образом Христа, а жінку – образом Церкви.
Чоловік має бути главою, але його царювання можливе тільки в тому випадку, якщо в його власній душі, в його серці оселився Цар Царів.
Беручи з Нього приклад, наслідуючи Його, як апостол Павло наслідував Христа, слідуючи Господньому навчанню про прихід до Отця, про набуття Святого Духа, про діяння у дусі лагідності та смирення серця, чоловік здатний встановити в собі це добре підґрунтя своєї особистості, стати відображенням Христа у власному житті, отримати дух, у якому лунає: «Авва, Отче!» – і таким чином піднестися до гідності відповідальності за всіх, хто поруч із ним, за всіх його сучасників і співвітчизників, а тим більше за своїх рідних.
Це вимагає одного особливого якості – жертовності.
Героями ми називаємо тих, хто не шкодує свого життя заради ближнього. Тому справжніми образами мужності є воїни, що нині захищають нашу Батьківщину, добрі пастирі, які не подібні до недбалого пастуха, що тікає при появі вовка, а ті, що залишаються і бережуть свою паству.
Ми бачимо це і серед тих трудівників нашої Батьківщини на різних посадах, які, не шкодуючи себе і ризикуючи багатьом, віддають свої життєві сили на благо інших.
Ось, здається, в чому полягає справжня мужність.
