Ми думаємо, що за гріхи нас карає Бог. Але чи справді це так?
Коли ми порушуємо юридичні закони держави, то, безумовно, несемо за це покарання. Це — дотримання норм зовнішньої поведінки. Однак духовні закони — зовсім інше.
Чинячи гріх, людина порушує духовні закони. Але… Оскільки це не юридичні, а природні закони, то вона не може прогнівити Бога.
У принципі, неможливо прогнівити Бога, тому що Бог є любов. Він однаково ставиться як до найсвятіших праведників, так і до найбільших грішників.
Бог любить усіх однаково. Він безупинно виливає на нас Свою любов. Але кожен сприймає її по-різному.
Божа любов — як світло сонця, що проникає у вікно. Якщо вікно чисте, воно пропускає світло в повній мірі. Якщо ж замазане чорним дьогтем, світло не може пройти. І виходить, що в одній кімнаті світло, а в іншій — темрява. Але сонце світить однаково. Так само й Бог любить усіх однаково.
Тому гріхом неможливо образити Бога. Своїм гріхом ми ранимо самі себе. Бог попереджає нас, дає заповіді, щоб ми жили щасливо. А коли ми їх порушуємо, то караємо себе самі.
Повторю: Бога прогнівити неможливо. Преподобний Іоанн Касіян Римлянин казав, що вважати Бога гнівливим чи здатним на лють — це богохульство.
Бог не може ані гніватися, ані дратуватися через людські гріхи. Це ми самі себе ранимо. Це вкрай важливо зрозуміти. Гріх — це рана собі, а не Богові.
Божі заповіді — це не юридичні закони, як, до речі, вчить католицизм. Це закони нашої духовної та тілесної природи. Вони не є зовнішніми нормами.
Заповіді стосуються внутрішнього життя людини. Вони або відповідають людській природі, або ні. І коли ми їх порушуємо, то калічимо самих себе. Але Бога прогнівити ми не можемо.
Хоча фраза «Бог тебе покарає» часто використовується в розмовах. Як казав святитель Іоанн Золотоуст, це робиться через людську неміч, для простих людей. Насправді ж Бог нікого не карає.
Так само кажуть: «Бог тебе нагородить». Але Бог нікого не нагороджує. Чому? Тому що Він є повнота любові, яка може лише зцілювати. А зцілення відбувається в різній мірі, залежно від стану самої людини.
Наскільки вона відкриває себе для Божого зцілення, настільки Божа благодать діє на її рани.
