Псалом 19 і наступний за ним Псалом 20 — це молитви за царя. Тому ми відносимо їх до списку царських псалмів. Очевидно, цей псалом був написаний Давидом, щоб його читали чи співали на честь царя, коли він готувався вирушити зі своїм військом на битву. Псалми 19 і 20 пов’язані між собою: перший — це молитва про успіх у битві, а другий — подяка за перемогу, здобуту царем. Псалом 19 спрямований у майбутнє, а Псалом 20 — у минуле; перший — це молитва, а другий — вихваляння.
У світі, де жив Давид, цар був представником Бога серед людей і представником людей перед Богом. Само собою зрозуміло, що він був однією з найвидатніших постатей у країні. Його перемоги в битвах приносили славу Богові та безпеку народу, яким він правив. Молитися за царя було загальновизнаним обов’язком кожного громадянина. Цей псалом нагадує нам про настанови Павла християнам у 1 Тим. 2:1-2:
«Отже, перш за все прошу виконувати молитви, прохання, моління, подяки за всіх людей, за царів і за всіх начальників, щоб проводити нам життя тихе і безтурботне в усякому благочесті та чистоті».
Спробуйте уявити Давида і його військо, коли вони готуються вирушити на поле бою. Вирішується доля царства, життя царя та його воїнів. Тривожні передчуття й надії на перемогу переповнюють повітря. Незабаром настане час урочистого прощання та благословення. Цар збирає своїх воєначальників і готується принести відповідні жертви (див. 1 Цар. 7:9), після чого він вимовить молитву Богові. Він присвятить свою справедливу справу Господу і закликатиме Його допомогти здобути перемогу (див. 1 Цар. 7:5-6). Можливо, саме під час жертвопринесення люди й читають або співають цей псалом.
Які прохання висловлюються в такій молитві? Як би ви молилися за царя, який вирушає на бій?
I. ЩОБ БОГ БУВ З НИМ (ст. 2-4)
Насамперед люди молилися про те, щоб Бог не залишав їхнього царя. Це прохання зумовлене тим, що присутність Бога означала перемогу.
Початкові рядки псалма звернені до царя, але в них відображено слова, які люди промовляли перед Богом про нього:
«Нехай Господь почує тебе в день печалі, нехай захистить тебе ім’я Бога Якова. Нехай пошле тобі допомогу зі Святилища і нехай підкріпить тебе із Сіону. Нехай згадає всі жертви твої і цілопалення твоє нехай зробить угодним» (ст. 2-4).
Лихо, що викликало цю молитву, — це початок військової кампанії. Бажана відповідь — перемога, яка принесе славу Богові, царю та народу.
Особливий наголос зроблено на імені Бога Якова. Це ім’я ототожнюється з Самим Богом. Люди вірили, що коли ім’я Бога було з ними, тоді й Бог був із ними. Ім’я Бога вказувало на Його особистість і все, що з Ним пов’язане. Вислів «Бог Якова» означає «Бог Ізраїлю»; вибір цього імені нагадує читачеві слова Якова: «Бог, Який почув мене в день мого лиха» (Бут. 35:3; див. Ос. 12:4-5). Люди моляться: “Нехай сила і мудрість Бога, які так часто допомагали Його народу в минулому, захистять і наставлять тебе сьогодні”.
Тут згадуються «Святилище» та «Сіон», що свідчить про те, що псалом був написаний після того, як ковчег заповіту перенесли до Єрусалима. Люди молилися, щоб допомога цареві прийшла від Бога, який мешкав у святині та на Сіоні. Єрусалимський Сіон був місцем перебування земного символу присутності Бога — скинії. Ця молитва була звернена до Бога Ізраїлю й містила прохання оберігати царя в битві.
Псалмоспівець також просить Бога згадати жертвопринесення царя, які той приносив у минулому, підтверджуючи свою відданість Богу. «Нехай згадає» не означає, що Бог міг забути, а передає ідею звернення уваги на жертви праведного слуги й благословення його у відповідь.
II. ЩОБ ЙОГО МОЛИТВА БУЛА ПОЧУТА (ст. 5-6)
Наступне прохання в псалмі — щоб молитви царя були почуті:
«Нехай дасть тобі по серцю твоєму, і всі наміри твої нехай виконає. Ми зрадіємо спасінню твоєму і в ім’я Бога нашого піднімемо прапор. Нехай Господь виконає всі прохання твої» (ст. 5-6).
Йдеться про те, що плани царя чисті та не підступні, а їхнє здійснення принесе славу Богові та збереже народ. Люди обіцяють прославити Бога за перемогу.
III. ЩОБ ВІН ІШОВ ІЗ ВІРОЮ (ст. 7-10)
Останнє прохання за царя полягало в тому, щоб він ішов у бій з вірою в Бога:
«Нині я знаю, що Господь спасає помазаника Свого; відповідає йому зі Святих небес Своїх могутністю спасіння правиці Своєї. Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми ім’ям Господа, Бога нашого, величаємось: вони похитнулися і впали, а ми встали і стоїмо прямо. Господи! Спаси царя, і почуй нас, коли будемо волати до Тебе» (ст. 7-10).
Після молитви слід довіритися Богові. Впевненість у Його допомозі розглядається як факт. Ця молитва починається з прохань і завершується хвалою.
Праведний цар перед битвою потребує не великої армії, сприятливої погоди чи правильної стратегії. Йому потрібні Бог, відповідь на молитви та віра.
Псалом 19:
1. Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2. В день недолі озветься до тебе Господь, Ім’я Бога Якового зробить сильним тебе!
3. Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!
4. Усі жертви твої пам’ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села.
5. Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!
6. Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в Ім’я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!
7. Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї.
8. Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись Ім’ям Господа, нашого Бога:
9. вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!
10. Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!
(Псалми 19:1-10)
