«Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене, послав Мене благовістити вбогим, зціляти скрушених серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння», – і далі (Іс. 61:1; Лк. 4:18).
Саме тому віра – це єдине, що об’єднує нас, християн, навколо Христа Спасителя. Чому «навколо»? Бо ми зібрані в Його Ім’я – Христове Ім’я! Христова віра – найсильніша, а наймогутніше слово – лише Господнє! Якщо повіримо в слово Ісусове, будемо жити у Христі та самі станемо носіями цього духовного меча!
«Син Людський прийшов знайти й спасти загибле» (Лк. 19:10).
Гріхи очищаються лише через віру в Христа Спасителя, щоб не загинути без надії на завтрашній день.
«Вірне це слово й гідне повного прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників» (1 Тим. 1:15).
Саме за наші гріхи Ісус Христос прийняв мученицьку смерть.
Яка ж звістка може бути для нас, грішників, більш радісною, ніж проповідуване прощення гріхів задарма? Замість Божого гніву – Божа милість, замість прокляття – Боже благословення, замість осуду – виправдання, замість пекла – відкрите Царство Небесне і вічне примирення з Великим, Святим і Вічним Богом! (Рим. 5; 1 Ів. 1:3,7,9).
Саме тому проповідь цінується, адже слово Христове поширює віру та сіє добро.
«Проповідуйте Євангеліє всьому творінню» (Мк. 16:15).
«Прийдіть до Мене, усі струджені й обтяжені, – і Я заспокою вас» (Мт. 11:28).
Утіха приходить через сильну віру в Христа Спасителя та в Його святих!
«Так бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
«Пророка з-поміж братів твоїх, як мене, поставить тобі Господь, Бог твій, – Його слухайте» (Втор. 18:15).
«О, нерозумні й запеклі серцем, щоб вірувати всьому, що пророки провістили! Хіба не треба було Христові постраждати і увійти у Славу Свою?» – і, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснював їм сказане про Нього в усьому Писанні (Лк. 24:25-27).
Священне Писання записане з уст Христа Спасителя і передане апостолами та пророками.
«Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки той самий» (Євр. 13:8; Одкр. 13:8).
«Ми ж проповідуємо Христа розп’ятого – Божу силу і Божу премудрість» (1 Кор. 1:23-24).
«Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всякому нашому горі» (2 Кор. 1:3-4).
«Живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і віддав Себе за мене» (Гал. 2:20).
Чому Ісусова молитва має так багато назв?
Вона відрізняється за рівнем дії – слова, розуму, серця та Духа Божого (на молільника). Залежно від того, з якого боку ми її розглядаємо, вона отримує ту чи іншу назву.
Виділяють кілька видів молитви:
- Словесна – вимовляється вголос.
- Розумна діяльна – називається розумною, бо читається подумки, а діяльною – тому, що спочатку виконується зусиллям людини, а не під дією Святого Духа.
- Розумно-сердечна діяльна – коли молиться не лише розум, а й серце.
Наступні два види молитви приходять до молільника після очищення серця від пристрастей і гріха:
- Розумно-сердечна саморухома – безперервна молитва, яку рухає Святий Дух.
- Розумно-сердечна чиста, або безперервна – вільна від сторонніх думок.
Коли душа з’єднується з Ісусом Христом в «один дух» (1 Кор. 6:17), вона досягає вищого рівня молитви – зорової молитви, коли людина, єднаючись із Господом, починає споглядати великі Божі таємниці.
«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас»
або
«Господи, Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас»
або
«Господи, Ісусе Христе, помилуй мене».
