Ви, напевно, всі чули фразу, сказану Амвросієм Оптинським:
«Без терпіння немає спасіння».
А якщо не знаєте, то обов’язково вивчіть її напам’ять. Бо якщо ти хочеш спасіння, то мусиш навчитися терпінню. А не так, що один раз помолився й чекаєш, коли тобі принесуть бажане на тарілочці з блакитною каймою.
Так не вийде. А чому? Тому що Господь бажає нам лише блага. Наприклад, дай людині здоров’я та добрий стан — і на що вона його витратить? Саме на те, через що й допускається хвороба.
Дуже важливо, щоб Бог побачив, що ти засвоїв урок. А в чому полягає цей урок? Поясню словами Ісуса:
«Іди й надалі не гріши».
А якщо ти, як була злою людиною, так нею і залишаєшся, зовсім не змінюєшся — то навіщо тебе зцілювати? Який у цьому сенс?
Під час хвороби ти менше будеш об’їдатися, менше пліткувати, менше гніватися…
Господь бажає нам лише добра. Але добра духовного, а не матеріального. Нам потрібно засвоювати ті уроки, які Бог дає нам через події, що сталися біля Овечої купелі в Єрусалимі.
Що сталося біля Овечої купелі?
Господь прийшов до Єрусалима на свято. Як завжди, тут було багато хворих людей. Вони лежали біля купелі, наповненої водою з цілющого джерела.
Купіль набувала цілющої сили лише в той момент, коли в неї сходив Ангел Господній, і вода збурювалася — тоді зцілювався тільки той, хто першим заходив у неї. Потім вода втрачала свої властивості.
Серед хворих був один розслаблений, який страждав 38 років. Він майже втратив надію на зцілення. До того ж, як він пояснив Христу, що підійшов до нього, він не міг самостійно потрапити до купелі, щоб скористатися її силою.
Вислухавши його, милосердний Господь сказав:
«Візьми постіль свою і йди».
Чому Господь зцілив саме його? Чи був він найкращим серед усіх? Ні, але він був найбільш достойним.
Господь прийшов до купелі спеціально, знайшов його, заговорив із ним, запитав про його бажання одужати. Це був своєрідний іспит. Хворий проявив свою лагідність і смирення.
Господь знав, що цей чоловік страждає 38 років. Що його постійно випереджують інші, але він не нарікав, не кричав: «Де справедливість?» Не вимагав, щоб його пропустили чи поставили в чергу.
Він досяг християнської досконалості, навіть не будучи хрещеним. Він правильно зрозумів сенс життя та усвідомив, чому з ним це сталося. Саме тому Господь його зцілив.
Його хвороба виконала свою місію. Бо головний сенс людського життя на землі — досягти спасіння. І він його досяг. До нього прийшов Сам Христос.
Чи не є зустріч із Христом головною метою життя?
Так і сталося. І цьому посприяла хвороба. Тобто ми можемо сказати, що цей чоловік страждав правильно, по-християнськи, навіть ще не будучи християнином.
У своєму житті я зустрічав людей, які не були хрещені, але за своїм устроєм, благочестям були християнами. І таких у храмі нечасто знайдеш.
Таким людям залишається зробити лише один крок — щоб Господь прийшов до них, і вони одразу Його впізнали.
Як хвороба може змінити людину?
Зверніть увагу: можна хворіти й лише примножувати свої гріхи — озлобленість, дратівливість, мстивість…
А можна очиститися і дочекатися зустрічі з Господом.
Розслаблений чоловік зрозумів сенс життя. І Податель життя прийшов до нього, щоб сказати: «Все завершено».
Господь не клав на нього руки, не читав спеціальних молитов. (А у нас люди часто шукають якусь «сильну молитву»…).
Він просто сказав: «Встань і йди».
