Чому люди настільки залежні від грошей? Незалежно від того, багатий ти чи бідний, грошей завжди чомусь не вистачає. Можливо, ми просто не вміємо задовольнятися тим, що вже маємо?
У раю наші прабатьки Адам і Єва пізнали справжнє щастя. Саме тому тепер кожен із нас інтуїтивно прагне відшукати це щастя. Багато хто вважає, що досягне його, володіючи багатством і владою. Але мало хто замислюється над тим, що гроші не є гарантією щастя. Бажане щастя ми можемо знайти лише у стосунках із близькими людьми та з Богом.
Що каже про це Святе Письмо?
У Старому Завіті написано:
«Коли багатство пливе до тебе в руки, не відмовляйся, але й серця до нього не прикладай» (Пс. 61:11).
Як розуміти ці слова? Ми маємо бути вдячними за все, що нам дається, у тому числі й за гроші. Але не можна дозволяти грошам ставати ідолом. Багатство — це один із найсильніших спокус.
Гроші самі по собі не є злом. Гріх полягає не у самій речі, а в її неправильному використанні. Навіть найсвятішу річ можна перетворити на ідола. Водночас до матеріальних благ можна ставитися спокійно, розуміючи їхнє справжнє значення. Лише совість може встановити межу між жадібністю та правильним ставленням до грошей.
Якщо людина не поклоняється грошам як ідолу та не ставить їх вище за духовні цінності, то її стосунки з оточенням не зіпсуються. Біблійні притчі вчать нас жертвувати безкорисливо, не очікуючи винагороди.
«Коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права» (Мт. 6:3).
Христос вказує нам, якими мають бути наші наміри й мотивація.
Проте не всі дотримуються Господнього шляху. Нам часто важко приймати те, що дають безкорисливо. Це, як не дивно, є проявом нашої прихильності до грошей. Якщо людині важко прийняти дар від щирого серця, це свідчить про те, що вона надає грошам надмірної цінності. У такому разі гроші стають пристрастю, яка веде до гріха.
Духовний закон простий:
Не роби іншим того, чого не хочеш для себе, а те, чого бажаєш для себе, намагайся дати іншим. Якщо хочете, щоб ваші дари приймали з вдячністю, навчіться і самі приймати їх.
Це правило стосується не лише сторонніх людей, але й близьких. У ідеалі ми повинні слідувати заповідям Христовим і ставати ближчими одне до одного. Тоді будь-яке питання, навіть найделікатніше, вирішуватиметься легко. Недарма в притчі про блудного сина сказано:
«Все моє — твоє» (Лк. 15:31).
Коли люди доброзичливі до інших, між ними виникає більше спільного, покращуються стосунки, і відкривається шлях до щастя.
Чи будете ви сумувати через нестачу грошей, якщо знаєте, що маєте близьких людей, які вас люблять, і Господа, який завжди з вами?
Людина, оточена любов’ю Бога, яка знаходить розуміння у близьких, легко впорається з усіма труднощами й не піддасться владі грошей.