До Тебе, Господи, взиватиму, Боже мій, не мовчи до мене, щоб, коли Ти будеш мовчати до мене, я не уподібнився тим, хто сходить у могилу. (Пс. 27:1-2)
Давид, переслідуваний Саулом, ревно просить Господа почути його та врятувати від напастей. Також він просить покарати грішників, головним гріхом яких називає їхнє лицемірство.
Наприкінці псалма Давид приносить подяку Богові за те, що Він милостиво почув його молитви. «До Тебе, Господи, взиватиму, Боже мій, не мовчи до мене, щоб я, коли Ти будеш мовчати до мене, не став подібним до тих, хто сходить у яму».
Так звучить початок двадцять сьомого псалма церковнослов’янською мовою. Що означає «мовчати»? Це коли ми молимося до Бога, а Він мовчить у відповідь на наші молитви.
Що ж це означає? Хтось може відповісти, що Господь часто не чув Давида. Але насправді такі звернення Давида свідчать про те, що він знав голос Божий.
Адже лише знаючи цей голос, можна розуміти, коли Бог мовчить. Ми ж так не молимося. Для багатьох з нас важливіше виконати молитвослів’я, щоб заспокоїти совість перед сном або підготуватися до причастя. А Давид міг промовити лише кілька слів чи речень, як у цьому короткому псалмі, але він робив це з усім можливим внутрішнім напруженням в очікуванні Божої відповіді.
Для нього, як і для багатьох святих, молитва — це насамперед бесіда з Господом, і ця бесіда часто дається через зусилля. Але якщо Господь мовчить, тобто не відповідає, то це ще гірше: «Я, — каже Давид, — уподібнюся тим, хто сходить у яму».
У давнину померлих ховали в печерах. Щоб захистити тіла від звірів, у печерах робили заглиблення, куди клали покійників, або засипали ями землею. Ровом Давид символізує смерть. Якщо Ти, Господи, не відповіси мені, я помру. Це можна розуміти буквально: якщо Ти не врятуєш мене від ворогів, вони вб’ють мене. Але Давид говорить не лише про тілесну смерть.
Для нього відсутність спілкування з Господом — це стан смерті ще до тілесної кончини. Це той стан, про який Христос сказав: «Залиште мертвим ховати своїх мертвих». Це стан, у якому, насправді, перебуває більшість людей.
Щоб і нам не потрапити в стан духовного зомбі, потрібно, як Давид, молитися, звертатися до Бога, здіймати руки, трудитися душею і тілом. Звісно, не кожна наша молитва буде сповнена трепету і сердечного відгуку, але ми не повинні задовольнятися механічним читанням. У цьому головний зміст.
Усі ми знаємо праведного Іоанна Кронштадтського як великого чудотворця, але мало хто читав його записки «Моє життя у Христі». Тому мало хто задумується, що він, передусім, був великим молитовником.
«Необхідно пробуджувати серце до молитви: інакше вона зовсім пересохне. Коли здійснюєш молитву, правило, особливо за книгою, не поспішай переходити від слова до слова, не відчувши істини, не поклавши її на серце. Змушуй себе почувати серцем правду того, що кажеш; серце буде опиратися цьому — долай його, принеси його Богові як приємну жертву».
Це практична порада, як молитися за молитвословом. Мова йде про концентрацію уваги, що дається з великим зусиллям.
Інший приклад — про необхідність молитися своїми словами: «Добре інколи на молитві сказати кілька своїх слів, що дихають гарячою вірою і любов’ю до Господа. Не завжди чужими словами спілкуватися з Богом, не завжди бути дітьми у вірі й надії, а треба показати і свій розум, виплеснути від серця своє добре слово. Як приємно Господу наше власне щире слово, яке походить від віруючого, люблячого і вдячного серця — цього не передати словами».
Подібних порад у святого Іоанна багато. Головне в них — молитва це праця. Якщо ми будемо старатися молитися щиро, то Господь не мовчатиме, відповість, утішить серце і розум. Це і є духовне життя, без якого все інше — це лише смерть, за словами Давида.
Псалом 27:
1. До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу…
2. Почуй голос благання мого, як я кличу до Тебе, коли руки свої я підношу до храму святого Твого!
3. Не хапай мене з грішними й тими, хто чинить безправство, хто плете своїм ближнім про мир, але зло в їхнім серці!
4. Віддай їм за їхнім учинком, і за злом їхніх учинків, згідно з ділом їхніх рук Ти їм дай, верни їм заслужене ними,
5. бо вони не вдивляються в чинність Господню й діла Його рук, нехай їх поруйнує, й нехай не будує Він їх!
6. Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого!
7. Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!
8. Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!
9. Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!
(Псалми 27:1-9)
