«Істинно, істинно кажу вам: про що не попросите Отця в ім’я Моє, дасть вам». (Ів. 16:23). А ще віруючі часто питають, про що можна і про що не можна просити Господа? Здавалося б, цитата, яку я привів вище, – красномовна відповідь на питання щодо молитов до Господа. Та ні. Християни плутаються, сумніваються, дивуються. А дарма. “Господи, допоможи!”
Нещодавно в житті мого приятеля-бізнесмена почалася «чорна смуга». Спочатку за порушення арештувала рахунки податкова. Потім підставив співзасновник компанії – вступив у закулісні переговори з конкуруючою фірмою… Таких проблем у мого друга не було ніколи.
Що робити? – питав засмучено він.
Як що?! Бігти до Бога!
Він не захоче мені допомагати – я його зрадив! Сто років у храмі не був. Не пам’ятаю, коли сповідався, причащався…
А ти спробуй! Звичайна історія, правда? Живе людина, живе, звикає до комфорту, до стабільності, до великих грошей. І так упивається всім цим, що забуває про дорогу до храму і про Бога. Згадує про Господа лише коли біда у двері стукає.
Храм – наш другий дім.
Що стосується мого приятеля, то він просив про допомогу і Господа, і Богородицю, і святих. Читав головні православні молитви – «Отче Наш», «Символ віри», «Богородице Діво, радуйся», молитву Святому Духу. І кожного дня, за його зізнанням, незліченну кількість разів Ісусову молитву у найкоротшому варіанті – «ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ МЕНЕ». Вірю, що він щиро, не соромлячись сердечних сліз, і каявся в гріхах, і молив про допомогу. І Господь почув бідолаху. Бізнес, який годував його велику родину, не зруйнувався, хоч і був значно пошарпаний. Погодьтеся, друзі, що для звичайного християнина це схоже на диво.
«Завжди просіть Бога про все, що вам потрібно, не соромтеся думкою, що недостойні Його підносити молитви про повсякденні потреби. Як малі діти, простягайте до Бога руки, завжди просіть про все без сорому, просіть те, що потрібно вам, з дитячою довірою, очікуючи допомоги у всьому, що не суперечить волі Божій».
«Все, про що б ви не попросили Бога, все прийміть, аби тільки було на славу Божу чи на користь ближнього, тому що і користь ближнього Він же до Своєї слави відносить…».
