Розповім вам історію про зловмисну банду, шайку розбійників.
Жили-бути дві технічки, жінки, які працювали в школі: мили підлоги, прибирали, наводили порядок. Брудна робота, нікому вона не подобалась. Директор школи була хорошою, але вимогливою і суворою, і якось технічки на неї образилися.
— Ми тут і так робимо брудну роботу, все перевертаємо, всю цю грязь. Особливо навесні та восени. Невдячна робота, платять копійки. Ми їй помстимося.
Технічки змовилися і стали писати доноси на директора в 16 організацій: прокуратуру, міліцію, пожежну інспекцію, податкову та інші. Анонімки були прийняті з радістю, і в організації почали перевірки.
Налетіли на цю бідну директорку. Треба ж перевірку влаштувати. Такі перевірки пішли, так почали цю директорку напружувати, що зламали її просто. Їй потрібно працювати, а тут тільки встигай відбиватися від перевірок. Вона звільнилася, не витримавши тиску.
Коли стали розбиратися, хто доноси писав, було вже пізно. Виявилося, що це були технічки. Їх теж звільнили. Директорку намагалися повернути, але було вже пізно, вона поїхала в інше місто.
Технічок звільнили, але вони відчули свою силу, що вони можуть людей ламати. Обидві влаштувалися на пошту, там їх помітив чоловік, який вирішив використати їх у своїх цілях.
— Що ви там робите? Що ви якісь доноси пишете? Треба спілкуватися з потойбічним світом. Я ось виходжу на зв’язок з космічними силами, і вони мене надихають, і у мене стільки сил, у мене стільки жвавості. Мені потрібні помічники, давайте разом об’єднаємося.
Створили вони таку шайку розбійників. Почали вони проти людей боротися, доноси писати, всілякі капості робити, наговори, змови — все зло, яке можна придумати. Вони стали шкодити добрим людям, які працюють, бізнесменам, підприємцям, директорам, просто тим, хто чогось досяг у житті.
Одна жінка якось розповідала, що їй прийшла важлива бандероль. Два тижні вона чекала повідомлення, але так і не отримала нічого. Коли прийшла сама на пошту, ці дві просто посміхнулися і кинули їй цю бандероль.
Але знайшла коса на камінь. Натрапили вони на одного віруючого — віруючих чоловіка і жінку Василя і Євгенію. Почали вони на них щось копати, доноси писати всюди. Тут почалися якісь судові перевірки. Невеселе життя почалося у Василя з Євгенією. Але вони не зламалися, молодці, вистояли.
Зло дуже нападає. Добро, звичайно, більш пасивне, більш смиренне. Ще є помилкова думка, що в християнстві потрібно все зі смиренням приймати. Ні, православ’я теж повинно бути з кулаками. Треба захищати Бога, Батьківщину і свою честь.
Вони зрозуміли, хто це робить. Стали просто молитися і всі удари долі приймати. Там, звичайно, була дуже непроста ситуація. Говорю, судову справу на них завели, і ці перевірки всякі діставали.
Одна злодійка, Люся, була однокурсницею Євгенії. І якось одного разу був вечір зустрічей, і ось зустрілися два ворога: одна рабиня Божа, інша рабиня диявола. Люся напідпитку, звичайно, вже:
— Ну, здрастуй, що ж.
Навіть так трохи обійнялися. Ладно, вечір пройшов. І так вийшло, так Господь влаштував, що Женя на машині була, вона твереза, бо за кермом, а Люся напилася. Везе її Женя додому, і щось вони розговорилися. Женю тут прорвало.
— Люся, ти Бога не боїшся? Ось цей ваш злодій, він що, Бога не боїться?
А та така задоволена.
— Так він взагалі нічого не боїться!
І почала розповідати, як він робить свої капості, як він не просто пише доноси, але він ще й чаклує! З якими силами він спілкується, які завдання отримує, його захищає там космічний розум якийсь. Загалом, наговорила і розповіла всю кухню, як вони що роблять. Вона розповіла Євгенії, як вони їхні листи відкривали: треба над вогнем там листи якось підтримати, вони відклеяться.
— Ми читаємо всі ваші листи. Ми в курсі всіх ваших справ. Потім читаємо наговори, змови, колемо голками, щоб зробити зло.
П’яна Люся розповіла багато зайвого. Женя її довезла, висадила, і та пішла.
Вони з чоловіком молилися, терпіли, просили: «Господи, допоможи!» Здається, три роки це тривало. Вони витримали, витерпіли. Бог на допомогу не швидкий, але допомагає.
Женя молилася, у неї вже почалися хвороби на нервовому ґрунті. Вона молилася за злодія, за те, що він творить, не відаючи, що витворяє. А адже все це відобразиться на його дружині і дочці.
Василь якось розповідає, що бачив, як на дитячому майданчику дочка цього злодія якось посварилася з дівчинкою в пісочниці. Злодій цей підбіг і почав лаятися:
— Ти що? Іди звідси! Ти знаєш, з ким зв’язалася? – і дочку свою вчить, – ти наступного разу не дивись, пни її під задницю.
Як можна дітей такому навчати? Злодій і є злодій.
Одного разу Вася під’їхав до дому, поставив машину і побачив, як злодій йде позаду. Він закрив машину, зайшов у будинок, і у нього стало неспокійно на душі. Раптом злодій підійде і гвіздком якимось подряпає? Піднявся додому, виглянув у вікно і побачив, що побоювання справдилися: злодій бігає навколо машини, хоче щось зробити, але не може.
Вася побачив, як його оберігає Бог, захищає його машину. Злодій намагається щось зробити з машиною, але Господь не дає йому. Вася каже, що йому стало приємно від того, що Бог з ними. Хай їм важко, але Бог поруч, щось попускає, а щось не дає зробити.
Все закінчилося тим, що Євгенія заснула і побачила сон. Вона йшла біля їхнього будинку і побачила, як злодій стоїть на вікні. Вона подумала: «Гардину що чи прикручує?». Вона в той момент вже не ненавиділа його, а жаліла по-жіночому.
Вранці вона дізналася, що сусід вкоротив собі віку. Він став на підвіконня і удавився. Женя сіла і заплакала. Біси загубили душу дурного чоловіка. Він думав, що всім світом володіє. Він був послушником, іграшкою в руках бісівських. Ось так загубив свою душу.
А як тепер його дружині і дочці жити з таким спадком?
Бог довго терпить, та жорстоко карає.
У Жені не було радості від того, що вони перемогли. Просто була жалість і жаль, що дурний чоловік зв’язався з такою всесильною силою і загубив душу свою.
Але це додало сили Василю і Євгенії, що Бог з ними. Треба все терпіти, все подолаємо і не переставати молитися, щоб Господь, бачачи наше терпіння і довіру до Бога, керував усіма нашими справами.
Нічого не бійтеся, Бог з нами. А якщо Бог з нами, то хто проти нас? Все подолаємо. Слава Богу!
