Одним з найулюбленіших і шанованих святих можна назвати Серафима Саровського. Усім своїм життям він показував приклад нескінченної віри, самовідданості і любові до Бога і ближніх в тій мірі, в якій нам заповідав сам Господь.
Преподобний Серафим залишив нам багатющу спадщину – свої настанови, які можуть стати в нагоді в кожен момент життя, дати правильний напрямок думок і дій православного християнина, якщо раптом в його житті виникнуть якісь духовні або світські труднощі.
Сам преподобний не писав на папері, але його сучасники, яким довелося спілкуватися з ним, акуратно записували його проповіді, бесіди й настанови. В результаті після смерті Серафима Саровського, в 1837 році було складено його життєпис, додатком до якого йшли Настанови.
У перше видання 1939 увійшло 33 настанови, потім вони були розширені і доповнені, зараз їх кількість складає 43.
Яка б проблема не мучила людину – про життя і смерть, про любов і ненависть, про роботу і про відпочинок – на всі питання знайдеться відповідь в працях Святого Серафима Саровського.
5 настанов для життя
Кожне з 43 Повчань є безцінним досвідом духовного вдосконалення, відлюдництва і відмови від світу, яке і допомогло Серафиму осягнути багато таємниць життя. Вони були відкриті йому з благословення Святого Духа. І не скористатися цим скарбом – небачене марнотратство. Наведемо лише 5 настанов, які стануть в нагоді кожному в будь-яку годину.
Про надії
Всі, хто твердо вірить Богу, ті отримують від нього сяйво його негасимого Світу і зводяться до нього.
Коли людина не має особливої турботи про себе, сподіваючись повністю на Бога, бо вірить Йому і любить Його, то ця надія і є найвірніша і мудра. Але це надія потрібно використовувати в ім’я любові до Бога і для справ добра і милосердя.
Коли ж людина в усьому покладається на свої сили, на свої справи, а до Бога приходить після того, як його спіткає невдача, то ця віра і надія – помилкова. Зазнавши невдачі після того як почав справу, не звернувшись до Господа, як можна йти до нього потім, коли вже немає інших засобів для позбавлення від невдач і бід? Звичайно, це теж надія на Бога, але в ній є щось вже лукаве і ганебне.
І світ приходить тільки в ті серця, які сподіваються на Божу допомогу спочатку, знаючи, що не вийде якась справа, значить – не потрібно. А то, в чому Господь допоміг, і є втілена Його допомогу завдяки надії на Нього.
Про зберігання пізнаних істин
Не варто відкривати іншим таємниці свого серця. З тисячі людей знайдеться всього одна, хто може зберегти твої таємниці. І це логічно – ми самі свою таємницю не бережемо, так навіщо іншим це робити?
Особливо це відноситься до таємниць свого духовного життя. Про неї можна говорити тільки з людьми, які мають духовний розум. Вони розглянуть цю розмову в ключі Святого Письма і Заповідей Божих. І не засмітять мирськими, людськими поняттями і турботами розмова про душу.
Тому свої духовні цінності, які були зрозумілі або дані Святим Духом в моменти просвітління, не варто обговорювати під час порожніх розмов з людьми. І не потрібно намагатися до сторонніх доводити руху свого серця, розуму. Особливо, якщо вони не налаштовані на розуміння цих речей, а тим більше, якщо відкидають їх. Варто пам’ятати слова Ісуса Христа, що не варто метати бісер перед свинями, щоб вони його не затоптали і вас не з’їли, обернувшись. Саме тому Святий Серафим вчить всіх віруючих з усіх сил приховувати ті дари, які людина отримує під час своєї роботи над власною душею. Врятувати інших своїм повчанням простій людині навряд чи вдасться, а втратити ці дари дуже легко.
Коли ж необхідність у відкритті цих таємниць виникне, то Господь дасть знати про це і дасть сили для прославлення Його імені, тому що сказано Богом: «прославляє мене – шаную тих, хто».
Про зайву опіку
Тільки невіруючі і малодушні люди занадто печуться про життєві речі. При цьому вони не сподіваються на Бога, а ті блага, які мають, вважають заробленими самими собою. Але якщо цих видимих, відчутних благ ми не приписуємо Господу, то яке право маємо чекати від Бога тих благ, які обіцяні нам в майбутньому – вічне життя нашої душі і Царство Небесне?
Серафим Саровський вчить, що краще для людей буде зневажати тимчасове і схильне тліну – гроші, речі, багатство. Те ж, що залишиться з нами назавжди – безсмертна душа – має нами постійно поліпшуватися, доводитися до досконалості всіма силами і засобами. Тому що, коли ми будемо безсмертні, то зможемо споглядати Бога, як Святі Апостоли споглядають його і знаходяться з Ним в єднанні.
Зайве піклування про земне, зрозуміло, відволікає від небесного. І в цьому трагедія всіх, хто живе нині на Землі.
Про хвороби
Коли людина хворіє, то її гординя, її дух утихомирює, пристрасті слабшають, настає розуміння того, що хвороба прийшла не просто так. І стає ясно, що милосердя Боже посилає хвороба тіла, щоб вилікувати душу.
Хвороби часто викликаються гріхами, варто залишити гріх, і недуги підуть. Адже Бог створив тіло, а не хвороба; душу, а не гріх. Тому всю свою душевну любов потрібно віддавати Богу, з’єднуватися з ним цією любов’ю. Коли люди втрачають в собі прихильність першої заповіді Господа «Люби Господа свого всією душею своєю», тоді і приходять до них недуги і тілесні страждання. Тобто не Бог посилає нам хвороби, а ми самі є їх причиною.
Тому при хворобі потрібно дякувати Господу, що він послав недугу для того, щоб стражданням тіла очистилася душа, звернулася до Бога, прийшла до розуміння її волі і необхідність залишення гріховних звичок. Змінитися раз і назавжди – ось найкращий шлях до здоров’я.
Про неосудження ближнього
Найпоширеніший гріх серед людей – це осуд. Люди засуджують родичів, друзів, начальників, уряд – кого завгодно, крім себе.
Серафим Саровський в повчанні говорить, що засуджувати не можна нікого, навіть якщо на власні очі бачив, як людина чинить гріх або порушував Божі заповіді. Про це говорив сам Ісус Христос: «Не судіть, і не судимі будете». «Якщо хтось думає, що він стоїть, стережися, щоб не впасти». Тому засуджувати людей не потрібно, тому що всі люди грішні і якою мірою міряємо ми, таке і нам відміряно буде. Не засуджуючи нікого, прощаючи людям їх слабкості, або не помічаючи їх, можна отримати прощення і благодать Святого Духа.
Це лише мала, незначна частина настанов Святого Серафима Саровського, але наскільки вона повчальна, багатогранна і потребуюча осмислення. Кожен православний християнин може почерпнути для себе з цього джерела мудрості цілющу воду.
