Мясопустная субота – день поминання покійних – перша поминальна субота у богослужбовому статуті православних церков.
У християнстві поминання покійних християн встановлено в цю суботу, так як воно передує Тижню про Страшний Суд, також званим Тижнем мясопустної, чим обумовлена і назва суботи. Це встановлення сходить до апостольських часів, що підтверджує Єрусалимський статут Церкви, викладений в V столітті преподобним Савою Освяченим на підставі стародавнього переказу. У цьому богослужбовому статуті іменується також Вселенською батьківською суботою.
Традиційно поминальна субота супроводжується поминальними обідами, основними атрибутами яких є млинці, пироги, кутя, кисіль, а також банку з зерном і в ній – запалена свічка. Крім того, в батьківську суботу прийнято відвідувати могили рідних і близьких.
Однак є певні речі, які робити не можна. Забороняється, наприклад, піднімати із землі загублену річ, якщо це сталося на кладовищі. Повір’я кажуть, що раз річ впала, краще її залишити мертвим.
Також не можна класти на могилу алкоголь і сигарети, а також говорити покійному «Поки» або «До побачення». Тільки «Прощавай», інакше, за народною прикметою, живий найближчим часом сам може відправитися до небіжчика.
Крім того, в м’ясопусну, як і в усі інші батьківські суботи, заборонено зловживати алкоголем і відмовляти в милостині нужденним.
Молитва в батьківську суботу:
“Господь Бог наш, згадаємо ж тих, пішов з життя раба земного (ім’я), що передав душу свою на Небеса. Прошу, прости його за всі діяння грішні, що здійснював він, бо каємося ми і за душу його в молитвах просимо Тебе, Боже, про милість Твою. Подаруй йому позбавлення від страждань і мук, даруй йому життя краще. Не відпускай його від себе, нехай душа його навік буде поруч з Тобою. Так засяє його душа світлом небесним. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. На віки вічні. Амінь.”
