Одним з найскладніших для розуміння розумом і серцем простої людини місць в Святому Євангелії є заповідь Господа Ісуса Христа про те, що потрібно любити ворогів своїх. Цей постулат викладено у проповіді, коли Ісус сказав своїм учням:
“Ви чули, що сказано: “Люби свого ближнього і ненавидь ворога твого. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, хто ненавидить вас, і моліться за тих, що гонять вас, щоб вам бути синами Отця вашого Небесного, бо Він наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими і посилає дощ на праведних і неправедних ( Матф.5: 43-45).
Розбираючись в цьому питанні, потрібно чітко розуміти, як трактується це місце Євангелія від Матвія з позиції православ’я. А позиція така, що потрібно кожній людині розуміти, що вона повинна любити ворогів своїх, тобто, особистих. Які ж ще можуть бути вороги?
Цей постулат не відноситься до тих, хто є ворогом Вітчизни. Адже кожен з нас знає, що в роки Великої Вітчизняної Війни, коли в СРСР ослаблені були гоніння на Церкву, священиків закликали народ піднятися усім світом і всім духом своїм на ворогів рідної землі, знищити фашистів. Тобто захист Батьківщини від ворогів – борг православного, а не можливість здати свою країну загарбникам з божественної любові до них.
Господь говорив, що той, хто посилає хулу на Святого Духа, той не буде прощений ні в цьому віці, ані в майбутньому. Тобто, ця людина є ворогом Господа на віки вічні.
31 Тому кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься.
32 Коли ж скаже слово на Сина Людського, проститься йому; якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.
33 Або дерево добре, то й плід його добрий, або дерево зле, то й плід його злий, бо дерево пізнається з плоду.
(Матф.12: 31-33)
Як дивно це чути з вуст Всемилостивого Бога! Того, хто готовий пробачити найстрашнішого грішника і розділити з ним трапезу! Але, тим страшніше таке визначення ворога, що сьогодні, в наші дні, хула на Святого Духа – не таке вже рідкісне явище. І кожен, хто наважиться з вуст своїх, або в думках своїх лаяти Господа, той, виявляється, буде приречений на непрощення на вічні віки. Ось такого ворога Бог любити не бажає.
А все решта, хто проклинає православного, ненавидить, ображає, жене – ті повинні бути переможені зовсім іншою зброєю – любов’ю і добром.
Люди гріховні за своєю природою і вкрай необ’єктивно оцінюють свої сили в плані адекватної реакції на навколишню дійсність. Тому, знаючи про це, Господь своєю заповіддю намагається захистити людину від гріха.
Отже, уявімо ситуацію, коли жінку образив її коханий і вона оголошує його ворогом №1. Так, він, дійсно, вчинив, як негідник – кинув її, обікрав, принизив і знеславив на весь світ. Ситуація, здавалося б, однозначна – він, справді, для неї ворог. І вона починає мстити, трохи оговтавшись від втрат. Мстити до повного його знищення. Але ж ще вчора вона любила його, їла з ним з однієї тарілки, спала в одному ліжку. А сьогодні вона робить страшні, гріховні вчинки, обманює, викручується, щоб помститися своєму ворогові. І раптом, він, злякавшись її рішучих дій, різко робить поворот назад – відшкодовує їй шкоду, просить вибачення, клянеться, що його біс поплутав. І що? Страшний ворог, через якого вчинено смертні гріхи, знову стає близькою людиною! Ось воно – мінливість, але чи надовго то?
І це мінливість можливо не тільки на рівні особистості, а й на рівні суспільства, класу, навіть держави. Все залежить від необ’єктивної оцінки ситуації окремими особистостями. У 1918 році сім’я Миколи ІІ вважалася ворогами нового суспільства, вона була знищена. Сьогодні, в 2021 році, ми молимо царствених Святих Мучеників про допомогу, яку б вони надали нам, просячи за нас перед Господом! Сором … Страшні справи людські, але ж Господь велів нам любити ворогів наших!
Поступу в цих випадках за заповіддю Божою, люби ворога свого, моли Бога за нього, яким би світ був іншим!
Кожен повинен прагнути бути подібним до Бога, бути Його справжнім сином або дочкою. Але стати їм може лише той, хто прагне бути таким. Це для язичників боги – надприродні страшні істоти, яка тяжіє над людьми, здатні зробити з ними що завгодно, аж до знищення. Для православних ситуація прямо протилежна – Бог для нас є Отцем Небесним, люблячим людей безмірно, як свої творіння. І він любить всіх, поганих і хороших, грішних і чистих.
Та й не дано нам знати, хто грішний більше, ніж ми. Тому ми і не знаємо, чим керуються вороги наші особисті, здійснюючи щодо нас прокляття, ненависть, образу, гоніння. Саме ці ознаки ворогів перерахував Господь, кажучи про те, що таких людей треба любити.
Може бути, наше добре ставлення, щира молитва, благотворіння до таких людей, раптом, відкриє їм очі, покаже, як вони неправі. Або хоча б дасть можливість порозумітися і знайти компроміс у ворожнечі?
Тому слід постаратися виконувати цю заповідь Господа, щиро, з вірою, прощаючи і люблячи ворогів своїх.
