Зневірені люди завжди моляться. Вони моляться, навіть не усвідомлюючи цього, навіть якщо не цілком упевнені, до кого звернена їх молитва, і чує її хто-небудь. Опинившись у безвихідній ситуації, люди волають до Бога. Моляться переживають розлучення подружжя, батьки зниклих дітей і пацієнти, яким лікар повідомив про наявність у них злоякісної пухлини.
Немає нічого поганого в тому, щоб молитися в момент кризи. Але можна здивуватися смирення Бога – адже Він приймає всіх, хто волає до Нього з глибини відчаю, незважаючи на те, що вони роками Його ігнорували. Для багатьох людей духовне життя починається саме з молитви відчаю. Але щоб духовно зростати, таких молитов недостатньо.
Часто ми згадуємо про молитву лише під час кризи або страждань, весь інший час покладаючись на власні сили і вміння. І це голосніше за слова свідчить про наш справжнє ставлення до молитви. У розміреним повсякденному житті ми не впевнені, що молитва дійсно щось змінює.
Буває так, що нам здається, що молитви взагалі не здатні вплинути на Божі діяння, тоді навіщо ж молитися? Такі почуття можуть легко прийти до кожного з нас.
Думаючи, що все станеться так, як станеться, незалежно від того молимося ми чи ні, ми робимо молитву психологічно неможливою для самих себе…
Читати далі...
