Молитва покірного серця


Двоє прийшли у храм молитись (Лк 18,10-14), обоє звертались до Бога, але не обох Господь вислухав. Дивлячись не цей факт, можемо може запідозрити, що Бог несправедливий? Одних вислуховує, а інших? Таке обурення звичайно має основу для такої думки, хоча така основа є однобічною. Подивімося з іншої сторони. Молитва, до кого вона звернена?
До кого була звернена ця молитва? Якщо це можна назвати молитвою. Бо молитва – це розмова з Богом. А тут, складається враження, що був монолог із самим собою. Дуже часто на молитві сам Бог промовляє людині. Він звертається до її серця і лише серцем можна почути тихі слова Небесного Отця. Не знаємо чи фарисей залишив місце для Бога. Судячи із історії, у його молитві не було навіть потреби почути Бога, бо сам був повністю перейнятий собою, а особливо своїми успіхами і достоїнствами.
«А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!»
Такі прості і короткі слова, а у них є все. Звертання до Бога, прохання і правда про себе, тобто покора. Покірна молитва завжди є вислухана: Серцем покірним Бог не погордить50 псалом).
Ця історія нехай спонукає кожного з нас проаналізувати свою молитву, своє ставлення до Бога. Може так ми віднайдемо відповідь на запитання: Чому наша молитва не почута Богом.


Читати далі...


You may also like